Найважливіші виховні навички батьків

/Files/images/0_novini_15_16/gruden/shmb/upbring2_i.jpg П'ять навичок і відповідні їм виховні поради, наведені в цій статті, допоможуть батькам якісно змінити підхід до виховання дитини чи підлітка, а також установити здорові відносини з ним. Давайте розглянемо кожну з них по черзі.
1. Створюйте правильну атмосферу .Створення необхідного мікроклімату – це велика частина виховання.
Детальніше...








Хороша поведінка – це не диво, а навичка

/Files/images/0_novini_15_16/gruden/shmb/behavior_i.jpg Якщо у вас є дитина, яка влаштовує істерики,проявляє неповагуабо поводиться деструктивним чином, так і хочеться порівняти її з так званими „хорошими дітьми“, які, здається, ніколи не потрапляють у неприємності й не завдають батькам жодних прикростей.
Але хороша поведінка – це не диво: ваша дитина не перетвориться на таку, якою ви хочете бачити її, за одним лише помахом чарівної палички.
Три основні навички,необхідні кожній дитині для дійсно хорошої поведінки.
Навичка 1: правильне сприйняття, трактування соціальних ситуацій.
Уміння правильно інтерпретувати соціальні ситуації надзвичайно важливе, тому що допомагає дитині уникати неприємностей і вчить її співіснувати з іншими людьми. Якщо вона може входити у клас, їдальню, на дитячий майданчик або на дискотеку і грамотно оцінювати те, що там відбувається, а потім вирішувати, як взаємодіяти відповідним чином з людьми в цьому середовищі, вона... Детальніше...


До школи з великим терпінням і любов’ю

/Files/images/0_novini_15_16/gruden/shmb/tq9VDnT_W-M.jpg Шановні мами і тата, бабусі і дідусі! Привівши дитинку до школи, на підготовчі заняття, багато хто ставить мені запитання: «Що повинна вміти і знати дитина до 1 класу?» Хочу відповісти на ваше запитання та розмістити у цьому розділі інформацію, яка допоможе вам успішно підготуватися з майбутнім першокласником до школи.
Отже, ідучи до школи, дитина, окрім бажання вчитися, повинна також уміти зосереджувати увагу впродовж тривалого часу, аналізувати і запам’ятовувати пропонований матеріал. Усі ці якості необхідно починати формувати у дитини заздалегідь, до вступу до школи.
Основними завданнями дошкільної підготовки мають бути: приведення в систему набутого дитиною життєвого досвіду, формування початкових уявлень про оточуючу природу і суспільне життя, володіння елементарними організаційними,загально-мовленнєвими,загально-пізнавальними, контрольно-оцінними вміннями і навичками.
Нерідко підготовка дітей до школи зводиться до навчання читання,лічби,письма. Дослідження свідчать, що найбільші труднощі мають ті діти,що виявляють інтелектуальну пасивність, у яких відсутнє бажання і звички думати,прагнення пізнавати нове. Тому головною метою підготовки дитини до школи є її всебічний розвиток.
Необхідно слідкувати, щоб дитина не перевтомлювалась. Тривалість занять не повинна перевищувати 20-25 хвилин.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ. Характеристика розвитку і поведінки дітей шестирічного віку.

Десять заповідей для батьків майбутніх першокласників.


Шановні батьки!

/Files/images/0_novini_15_16/gruden/shmb/gOLkzuzuOgo.jpg Ви вже батьки першокласника. Бажаєте Ви стати успішними батьками? Тоді це для Вас.
Поради батькам п'ятикласників






Готовність дитини до школи

/Files/images/0_novini_15_16/gruden/shmb/homework-tips-for-kids.jpg Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» тестування, співбесіда або іспити при прийманні дітей у перший клас є неприпустимими. Виключення становлять лише спеціалізовані школи й ліцеї. Але адже кожний батько бажає знати, чи готова його дитина до школи, чи буде вона справлятися з нежартівливими навантаженнями, у який клас потрапить— сильний або слабкий. Батьки дошкільника повинні звернути увагу на три аспекти готовності до школи своєї дитини.
Фізична зрілість.Щоб витримати шкільні навантаження, дитина повинна бути досить розвиненою фізично. Перший показник такої зрілості— наявність постійних зубів. Їх повинно бути хоча б 4-6. Для визначення фізичної зрілості дитини просять лівою рукою поверх голови дотягтися до правого вуха. Далеко не всі шестирічки здатні так зробити, хоча більшість дітей семи років це вдається з легкістю. Якщо маля не впоралося із завданням, у школу йому поки ще зарано.
Інтелектуальна зрілість.Це здатність концентрувати увагу, установлювати зв'язки між явищами і подіями, можливість логічного запам'ятовування, належний розвиток дрібної моторики і координації.
Психологічна зрілість.Має дві складові: емоційну і соціальну. Соціальна зрілість наступає тоді, коли дитина вміє спілкуватися з однолітками, адаптується у великому колективі, правильно розуміє і виконує функції учня.

Майбутній першокласник повинен знати відповіді на такі питання:
  • Як твоє прізвище, ім'я та по батькові?
  • Скільки тобі років, скільки здійсниться в наступному році?
  • Як кличуть маму і тата?
  • Ким і де працюють твої батьки?
  • Чому в школі потрібно поводитися тихо?
Дошкільник повинен уміти:
  • займатися самостійно якою-небудь справою протягом 30 хвилин;
  • складати по картинках розповідь більш ніж з 5 складних речень, у яких використовуються прислівники і прикметники;
  • знати кілька віршів напам'ять;
  • змінювати іменники по числах;
  • рахувати від одного до десяти у прямому і зворотному порядку;
  • вирішувати прості завдання на додавання і віднімання;
  • читати по складах;
  • уміти малювати і розфарбовувати картинки;
  • узагальнювати, називати групу предметів одним словом.

Готуючи дитину до школи, орієнтуйтеся не тільки на інтелектуальну зрілість маляти, з якої, як правило, виникає найменше проблем. Шкільні психологи зауважують, що складніше всього є справа із психологічною і соціальною підготовкою. Щоб дитина була готова до навчання психологічно і соціально, «домашніх» дітей хоча б на рік перед школою варто відправляти в дитячий садок.

Чи готова дитина до школи?
  • Чи хоче ваша дитина йти до школи?
  • Чи думає ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
  • Чи може ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?
  • Чи ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
  • Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
  • Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
  • Чи вміє вона відміняти іменники за числами?
  • Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?
  • Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 і назад?
  • Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
  • Чи правильно, що ваша дитина має тверду руку?
  • Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
  • Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад робити аплікації?
  • Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
  • Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
  • Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?
  • Чи любить ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
  • Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Відповідальність батьків за невиконання обов’язків по вихованню дитини

Закон України «Про охорону дитинства»

Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.
Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей.
Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.
У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Цивільний кодекс України

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою.

1.Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою.

1.Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах.
2. У разі відсутності у малолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої неї шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини …

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (2001-05, 2002-05), якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальний кодекс України

Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Сімейний кодекс України

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.
5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Закон України «Про освіту»

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані: постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни; сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
- вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
- звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
- захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

Закон України «Про загальну середню освіту»

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту

1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.
2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.
3. Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Батьківські права та обов’язки в Україні, їх конституційний характер

Відповідальність батьків за розвиток дитини у сім’ї (стаття 59 Закону України «Про освіту»), яка передбачає:

- Рівну відповідальність кожного з батьків за виховання, навчання і розвиток дитини;
- Постійну турботу батьків та осіб, що їх замінюють, про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їх природних здібностей;
- Повагу до гідності дитини, виховання працелюбності, почуття доброти, милосердя, шанобливому до держави до рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
- Сприяння здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечення повноцінної домашньої освіти відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
- Виховання поваги до законів, прав, основних свобод людини.

Шляхи підвищення педагогічних знань батьків

Важлива умова ефективної навчально-виховної роботи — єдність школи і сім'ї, якої досягають за умови, що школа постійно працює над підвищенням рівня психолого-педагогічної обізнаності батьків, їх педагогічної культури.
На думку В. Сухомлинського, школа повинна домогтися того, щоб батьки бачили в своїх дітях себе, розуміли суть розвитку дитини. А для цього їх треба озброювати знаннями важливих закономірностей педагогіки, вікової психології, фізіології.
Організовуючи навчання батьків, враховують рівень їх підготовки до сприймання головних теоретичних положень методики виховання дітей у сім'ї та визначають рівень популярності викладання цього матеріалу. Турбота школи про виховання дітей у сім'ї реалізується через педагогічну освіту батьків, залучення їх до виховної роботи з учнями у школі. Передусім педагоги мають можливість впливати на батьків через їхніх дітей, які навчаються в школі. А. Макаренко вважав, що це найдоступніший спосіб зв'язку школи і сім'ї. Його цінність не лише в тому, що він оперативний, а й у тому, що учень, який засвоїв певні вимоги вчителя, доводить ці вимоги до відома батьків, переконує в необхідності дотримуватися їх. Спеціальну виховну роботу проводять із сім'ями, які допускають відхилення у вихованні дітей.
Роботу з педагогічно неспроможними сім'ями спрямовують передусім на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консультації з окремих питань виховання дітей у сім'ї.
Із сім'ями педагогічно пасивними працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки, пробудження почуття відповідальності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебудувати систему стосунків у сім'ї, своєї вини, помилок, бажання докорінно змінити сімейний уклад.
У роботі з антипедагогічними сім'ями спираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими.
З ними обговорюють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усунення їх, зміни сімейних стосунків. З батьками цієї групи працювати важко, і не слід сподіватися на швидкі наслідки, але важливо посіяти в них сумніви у правильності їхньої системи виховання, змусити їх замислитися над її результатами.
Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї робить ЇЇ самотньою, емоційно нестійкою та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, репетиторів. Дитині більше потрібен емоційний зв'язок саме з батьками, їхня безпосередня участь у житті дитини важливіша, ніж машина, охорона і прислуга. Діти мають відчувати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У таких сім'ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені незалежно від шкільних успіхів. Треба також вести розмову про те, що відгородження дитини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дружити й любити за покликом душі.


Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток (психолого-педагогічні рекомендації гендерного виховання)

Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов’язково – сильно.
• Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні, навіть за біологічним віком – дівчатка звичайно старші від своїх ровесників-хлопчиків.
• Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне – по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми дорослі.
• Пам’ятайте: коли жінка навчає та виховує хлопчиків, їй мало знадобиться свій дитячий досвід. Порівнювати себе у дитинстві з ними – неправильно і морально. Дорослі, якщо у вас проблема у спілкуванні з дитиною, якщо ви не розумієте один одного, не поспішайте звинувачувати в цьому її.
• Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні вашого завдання.
• Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам у дитячому садку, в школі, так і в побуті, включати в них момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв’язання, нехай навіть припустившись помилок.
• З дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами, підштовхувати до пошуку власних варіантів розв’язку незнайомих, нетипових задач.
• Не забувайте не тільки розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.
• Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї з висоти власного авторитету. Це зараз вона знає і вміє гірше за вас. Настане час, і, принаймні, в якихось галузях, вона знатиме і вмітиме більше від вас. А якщо тоді вона повторить ті самі слова, що їй зараз ви? Пам’ятайте, що ми часто недооцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.
• Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї – бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її лають. Спочатку з’ясуйте у чому її помилка.
• Сварячи хлопчика, викладіть коротко й точно, чим ви не задоволені, тому що він довго не зможе утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.
• Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте з’ясувати природу труднощів.
• Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або без значного приводу через утому. Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально.
• Майте на увазі, що дорослий, який лає дитину за те, що вона чогось не знає або не вміє, подібний до лікаря, який лає людину за те що вона, захворіла.
• Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втратила інтересу до навчання, відчула смак до пізнання нового, невідомого не зрозумілого. Пам’ятайте, що для дитини чогось не вміти, щось не знати – це нормальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.
• Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху – поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, та й просто радість життя і пізнання.
• Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.
• Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.
• Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини.
• Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими. «Лінощі» дитини – сигнал не благополуччя у вашій педагогічній діяльності, в обраній вами методиці роботи з нею.
• Для грамотного розвитку потрібно, щоб дитина вчилася по-різному осмислювати навчальний матеріал (логічно, образно, інтуїтивно).


10 ЗОЛОТИХ ПРАВИЛ ВИХОВАННЯ ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Ми – українці.

Успадкуємо, збережемо і примножимо духовні надбання нашого народу.

2. Батько й мати – першовихователі дитини.

Навчіть дитину шанувати сім’ю. Станьте прикладом для неї. Виховуйте дитину сім’ї на гуманних взаєминах між членами родини, формуйте високу культуру поведінки.
Оточіть сина і доньку піклуванням і ласкою. Діти мають бачити все добре та розуміти «хочу» і «треба».

3. Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливе середовище,можна підвищити розумовий розвиток дитини.

4. Формуйте самоповагу.

Діти повинні знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

5. Навчіть дитину спілкуватись.

Умови, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків дає відчуття захищеності, приязне ставлення до оточуючи, не лише до близьких і рідних, зовнішня привабливість, можливість спостерігати правильне соціальне спілкування, висока самооцінка.

6. Пильнуйте, що дитина не стала «…маном».

Люди залежні від «досягнень» сучасної цивілізації стають нервовими, сліпо зацікавленими гральними автоматами, комп’ютерними іграми, само ізолюючи себе від суспільної діяльності стають не лише пасивними, а й небезпечними для оточуючих.

7. Виховуйте відповідальність і порядність

Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що таке погано, а й закріплюйте гарні навички. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків.

8. Живіть у хорошому оточенні.

Друзі впливають на вашу дитину. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу.

9. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою виховуються, як правило, у сім’ях , де до них ставлять високі вимоги: дотримуватись порядку в домі, організувати своє дозвілля, гідно себе поводити.

10. Привчайте дитину до праці.

Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай беруть участь у сімейних нарадах, привчаються робити щось для інших. Програмуйте життєвий успіх своїх дітей. Дбайте, щоб вони без примусу набували трудових навичок.

Кiлькiсть переглядiв: 108

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.